Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Освітній процес
- Англійська мова. Євроклуб
- Робота мовного табору на базі ліцею №144
Робота мовного табору
ПРОЕКТУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНІСНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ УЧНІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ЛІТНІХ МОВНИХ ТАБОРАХ
ЗМІСТ
Вступ
1. Теоретичні основи проектування педагогічних технологій 1.1. Технологія навчання як науково-педагогічна категорія
1.2. Теоретичне обґрунтування механізму розробки технологій навчання
2. Практична реалізація технології в літніх мовних таборах
2.1. Наповнення компонентів комунікативно-діяльнісної технології
2.2. Розробки заходів літнього мовного табору на основі діяльнісної технології.
2.2.1. Тема: Тварини зоопарку /Animals in the zoo
2.2.2. Тема: Школа в Британії та Україні / School in Britain and Ukraine
2.2.3. Тема заходу: Благодійний ярмарок
3. Додатки
Список використаних джерел
ВСТУП
Однією з провідних тенденцій в розвитку сучасної системи освіти є технологізація. Педагогічні технології викликають значний інтерес як науковців (педагогів, психологів, соціологів, філософів), так і педагогів-практиків та управлінців в галузі освіти. Розв’язання багатьох актуальних питань, які гостро постали сьогодні в освіті, модернізацію навчального процесу пов’язують саме із технологіями проектування та управління різноманітними педагогічними об’єктами, у тому числі й окремих навчальних предметів.
Одним із найбільш актуальних питань оволодіння учнями іноземними мовами є набуття ними комунікативної компетентності. Процес набуття учнями навичок спілкування має бути, з одного боку, технологічним, тобто таким, що забезпечує гарантований результат при масовому застосуванні, а, з іншого, – особистісно-орієнтованим, при якому навчання полягає у зміні акцентів з дитини як об’єкту навчання на такий, щоб кожен учень був суб’єктом власного розвитку, суб’єктом оволодіння своєї особистісної природи.
З метою якісного навчання дітей іноземним мовам у контексті європейської інтеграції України, наближення до європейських стандартів та популяризації вивчення іноземних мов серед українських школярів на базі загальноосвітніх навчальних закладів у літній період Міністерство освіти і науки ініціювало великий загальнонаціональний проект літніх мовних таборів, що дозволило створити відповідне мовне середовище, умови для заохочення учнів до вивчення іноземних мов, а також можливість збереження і вдосконалення раніш набутого рівня володіння іноземною мовою.
Взявши до уваги запропоновані методичні рекомендації, щодо організації літніх мовних таборів на базі загальноосвітніх навчальних закладів, ресурсні матеріали, а також досвід організації та проведення літніх мовних таборів Великої Британії, на основі особистісного та технологічного підходів до навчання нами були розроблені власні заходи, за певними тематичними напрямами. В основу їхньої розробки було покладено такі ідеї:
- «Learning through doing», тобто «Навчання через діяльність»,
- мова – як інструмент вирішення власних потреб учня,
- розширення рамок використання іноземної мови (за межами шкільного кабінету).
Це дозволило, з одного боку, задовольнити власні потреби учнів, а саме – весело, із задоволенням провести вільний час влітку, а з іншого, - набути навичок усного мовлення, досвіду комунікативного спілкування, подолати мовний бар’єр, опанувати навички міжособистісної взаємодії та роботи в колективі, а також отримувати і аналізувати інформацію з різних джерел.
Розроблені заходи мають чітку структуру і алгоритм проведення, визначені дидактичні, розвивальні і виховні цілі, детально прописані необхідні ресурси, використаний лексичний і граматичний матеріал, час, місце проведення заходу та його очікувані результати. Все вище зазначене дозволяє їхнє запровадження у разі потреби в будь-якому навчальному закладі.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
1.1 Технологія навчання як науково-педагогічна категорія
Необхідність побудови навчального процесу із гарантованим досягненням поставленої мети в умовах масової школи і такого, що забезпечував б успіх діяльності навіть молодого вчителя, обумовило нову хвилю педагогічних технологій взагалі та технологій навчання зокрема.
Слід одразу зазначити, що в педагогіці єдиного загальновизнаного визначення поняття «педагогічна технологія» немає (в педагогічній літературі їх нараховують понад 300). Загальне тлумачення поняття «технологія» бере свій початок від грецького «technе» – що значить мистецтво, майстерність та «logos» – наука, закон, тобто «технологія» наука про майстерність [7]. Найбільш вживаний термін «технологія» у виробничому процесі. економічних процесів.
В педагогічному аспекті спочатку поняття «технологія» розглядалось як спроба технізувати навчальний процес, який передбачає попередній ретельний його аналіз, розчленування на «елементи», вияв можливих логічних і технолого-педагогічних зв'язків між «елементами» та побудову нової технології, за допомогою складання цих зв'язків. Народившись близько чотирьох десятиліть тому у США, «педагогічна технологія» швидко охоплює системи освіти багатьох розвинутих країн. Безпосереднім попередником педагогічних технологій було програмоване навчання (автор Б.Скіннер). Його характерними рисами є: уточнення навчальних цілей; поелементна розбивка процедури їх досягнення; чітка послідовність процесу навчання. Але, як зазначає Н.Нікандров, програмоване навчання направлене не на поглиблення предмету, який вивчається, пробудження творчих здібностей, а швидше на відпрацювання і закріплення корисних прийомів та навичок. Сучасна ж зарубіжна педагогіка розглядає поняття «педагогічна технологія», з одного боку, як галузь знань, яка обумовлена закономірностями побудови, реалізації та оцінки всього навчального процесу з урахуванням цілей навчання (Дж.Брунер, Т.Сакамото), інші (П.Мітчел, Р.Томас, А.Ламсдейн, Б.Блум, К. Річмонд, Л. Елтон) пропонують багатоаспектний підхід, згідно з яким технологія – це спосіб організації, образ мислення, – система забезпечення і відтворення позитивних наслідків педагогічної діяльності; міждисциплінарний конгломерат, що має зв'язки (відносини) фактично з усіма аспектами освіти – від короткого навчального фрагменту до національної системи з усіма її функціями [21]. Системний підхід до визначення поняття «педагогічна технологія» відображена і у визначенні ЮНЕСКО, згідно якому, це системний метод створення, застосування всього процесу викладання та засвоєння знань з урахуванням технічних засобів та їх взаємодії, який ставить перед собою завдання оптимізації форм освіти [13]. Лишилось і розуміння педагогічної технології як максимального використання в навчанні можливостей ТЗН [23].
Аналіз сучасної вітчизняної педагогічної літератури показав різноплановість підходів щодо розуміння та визначення поняття «педагогічна технологія».
Так, під «педагогічною технологією» розуміють:
1) системну сукупність засобів і методів (В. Беспалько, М. Кларін, Л.Байкова);
2) сукупність психолого-педагогічних вказівок (Б.Т. Ліхачов, П. Москаленко);
3) вивчення, розробку і системне використання принципів організації навчального процесу (І. Прокопенко, В. Євдокимов);
4) науково-практичне обґрунтування характеру педагогічного впливу (Н. Щуркова);
5) опис процесу досягнення запланованих результатів процесу навчання (І. Волков);
6) процес розробки та реалізації педагогічного проекту (С.Сисоєва);
7) модель педагогічної діяльності (В.Монахов);
8) сукупність дій, операцій, процедур (В.Сластьонін);
9) процес взаємодії учня та викладача (О.Коваленко, І. Смолюк);
10) системний метод (ЮНЕСКО, П. Мітчел, Р. Томас, А. Ламсдейн, Б. Блум, К. Річмонд, Л. Елтон);
11) галузь знань (Дж. Брунер, Т. Сакамото);
12) наука, система способів, принципів, регулятивів, реальний процес навчання (Г. Селевко);
13) максимальне використання в навчанні можливостей Т.З.Н. (С. Смирнов, О. Зубенко).
Багатоваріантність визначень, вкладання різного, часом суперечливого, змісту в поняття «педагогічна технологія» свідчить, з одного боку, про його актуальність, а з іншого, – на складність, багатоаспектність та недостатню кореляцію між науковими розробками в цій галузі та практикою їх впровадження.
Технологію навчання в педагогічній літературі визначають:
як галузь знань, що пов'язана із закономірностями побудови, реалізації та оцінки всього процесу навчання з урахуванням цілей навчання;
як галузь застосування системи наукових принципів до програмування процесу навчання та використання їх в освітній практиці з орієнтацією на детальні діагностичні цілі навчання;
як раціональний спосіб досягнення цілей;
як складова (процесуальна) частина дидактичної або методичної системи;
як систему використання тих чи інших «правил» (цілей, принципів, змісту, методів, форм), які визначила методика з урахуванням часу, місця, конкретних суб'єктів освіти та умов організації педагогічного процесу навчання;
як сукупність методів, засобів обробки, представлення навчальної інформації; науку про способи впливу викладача на учнів в процесі навчання з використанням необхідних технічних або інформаційних засобів; системну категорію, структурними складовими якої є: цілі навчання, зміст освіти, засоби педагогічної взаємодії, організація навчального процесу, учень, вчитель;
як спосіб навчання, в якому основне навантаження щодо реалізації функції навчання належить технічним засобам під керівництвом людини [2;4;5;22;24;31].
Широке і неоднозначне розуміння поняття «педагогічна технологія», нечітка ієрархія та співвідношення між поняттями «технологія навчання», «методика навчання», «педагогічна система», «процес навчання» обумовили аналіз вищенаведених визначень «педагогічної технології» з метою виявлення її характерних ознак.
В Таблиці 1.1 наведено основні характеристики педагогічної технології, які були виділені іншими авторами [1-37].
