• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Поради вчителів-логопедів

ПОРАДИ ВЧИТЕЛІВ-ЛОГОПЕДІВ

ПОРАДИ ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ

Як подолати заїкуватість
Заїкуватість - не лише порушення звуковимови, а й захворювання всього організму. Тому поряд з логопедичною колекційною роботою цей феномен потребує спеціального загально зміцнювального лікування. Як показують наукові дослідження, заїкуватість можна розглядати як частковий вид неврозу – логоневроз: порушення темпу, ритму, плинності мови, викликане судомами м’язів мовного апарату. При заїкуватості у мовленні спостерігаються вимушені зупинки або повторення окремих звуків та складів унаслідок функціонального порушення діяльності вищої нервової системи. Порушення взаємодії та рівноваги процесів збудження і гальмування в головному мозку викликають неконтрольовані імпульси, які діють на весь організм та зони звуковідтворення.

Будьте уважні! Не пропустіть перших ознак заїкуватості. Відразу ж зверніться до спеціаліста, якщо ваш малюк:
• вживає перед окремими словами зайві звуки (а,і);
• повторює перші склади та цілі слова на початку фрази;
• робить вимушені зупинки в середині слова, фрази;
• зазнає труднощів на початку мовлення.
Заїкуватість виникає зазвичай у віці 2-5 років, коли відбувається інтенсивне становлення мовлення дитини. У системі інших нервових процесів мовлення -найбільш уразливе, тож різні навантаження на нервову систему так чи інакше впливають на мовлення дитини.
Малюк легко збуджується, а збудження призводить до виникнення судом. Хлопчики заїкаються утричі частіше, ніж дівчатка.

Профілактика заїкуватості

• Мовлення людей, серед яких перебуває малюк, повинно бути неквапним, правильним, повільним та чітким.
• На мовленні дитини негативно позначаються несприятливі умови в родині (конфлікти, сварки).
• Стежте за дитиною! Уникайте психічних травм (зазвичай мами називають причиною заїкання переляк), фізичних травм (особливо голови).
• Не перевантажуйте дитину інформацією, зайвими емоціями.
• Не читайте страшних казок на ніч. Не лякайте бабаєм, дідьком тощо.
• Не карайте дитину надто суворо, не бийте, не залишайте в темній кімнаті тощо.
Заїкуватість виразніше проявляється на тлі втоми дитячого організму, загальної слабкості. Відтак у першій половині дня ця вада менш виражена, ніж у другій його половині.
Наодинці із собою діти не заїкаються, не роблять вони цього й під час співу. Виконання перелічених умов допоможе подолати це складне порушення.

За матеріалами журналу «Логопед»

СОВЕТЫ УЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА

Развитие фонематического слуха как фактор предупреждения дисграфии

Среди учеников, которые приходят в первый класс, немало детей с различными отклонениями в речевом развитии, что препятствует формированию их полноценной учебной деятельности. Нарушение письменной речи (дисграфия) составляет значительную часть среди других речевых расстройств.
Дисграфия часто возникает у детей начальных классов и вызывается несформированностью фонематических процессов у них. Наличие у первоклассников каких-либо отклонений в фонематическом или в лексико-грамматическом развитии является серьёзным препятствием в усвоении программы начальной школы. В таком случае ребёнок требует коррекционного влияния логопеда.
Проблема формирования фонематических процессов у детей с нарушением речи является одной из главнейших задач в логопедии.
Дети с фонетико-фонематическим недоразвитием речи, вследствие недостатков восприятия и выговаривания фонем, составляют значительную часть учеников младших классов, которые имеют нарушения письменной речи и характеризуются такими проявлениями:
- недифференцированное произношение пар или групп звуков, когда одним звуком ребёнок заменяет два-три других;
- замена одних звуков другими, которые имеют более простую артикуляцию и проще выговариваются;
- замена и смешение звуков, которые характеризуются нестойким использованием правильных звуков в разных словах.
Ребёнок может в одних словах применять звуки правильно, в других - заменять по артикуляционным и акустическим признакам.
Дисграфия характеризуется специфическими расстройствами письма. Так, например, артикулярно-акустическая дисграфия свойственна детям с недостатками звукопроизношения, то есть действует принцип «пишу, как говорю».
Ошибки, обусловленные несформированностью фонематических процессов, - это разнообразные замены: гласных между собой, звонких и глухих согласных, африкативных звуков между собой и со свистящими и шипящими и другие замены. Эти дети не различают твёрдые и мягкие согласные, не умеют обозначать смягчение согласных на письме.
Несформированность речевого анализа и синтеза приводит к ошибкам на уровне слога, слова, предложения. Ученики пропускают буквы и слоги, переставляют их местами.
Вот почему развитие фонематических процессов является залогом успешного обучения письму. Вот чем объясняется, что у одного и того же учителя одни дети учатся хорошо, а другие никак не могут усвоить учебный материал и их школьный путь тернист и тяжел.
Отставание (пусть даже незначительное) в речевом развитии становится заметным уже на первых этапах обучения письму. Многие из этих учеников с огромными усилиями осваивают этот сложный процесс, а в дальнейшем пишут с многочисленными специфическими ошибками, которые не удаётся побороть обычными школьными методами.
Знание грамматических правил не помогает, к тому же ребёнок не видит, где надо применять эти правила, делает множество несуразных других ошибок. Проблема усугубляется тем, что к плохим оценкам добавляется утомляемость, невнимательность, нервозность. Процесс обучения ложится тяжелым бременем на ученика.
Решить проблему и преодолеть дисграфию можно только в тесном сотрудничестве педагогов с учителем- логопедом.

По материалам журнала «Логопед»
Кiлькiсть переглядiв: 286