• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про ХЛ 144
• Вступ до ліцею
• Першокласник
• Готовність до школи

ПРО ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Успішність навчання дітей великою мірою визначається тим, наскільки готовими до цієї нової і складної діяльності прийшли вони до школи. Тому знайомлячись з кожною дитиною під час прийому її до школи, вчителі намагаються передбачити, як вона навчатиметься, які труднощі можуть виникнути у неї на цьому шляху. Готовність дитини до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може не позначитися на її адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками.

Саме для того, щоб вчасно запобігти біді, і необхідне обстеження готовності дітей до школи за показниками загального психічного розвитку, а не за рівнем сформованості шкільних навичок.

За якими показниками визначається готовність дитини до навчання? Звичайно, це не шкільні навички: читання, письмо, математичні дії, а ті передумови, завдяки яким ці навички успішно формуватимуться у процесі навчання в гімназії за поглибленими програмами. Такими передумовами є загальний психічний розвиток дитини, що відповідає певній віковій нормі. Він виявляється в загальній обізнаності, тобто певному запасі знань і уявлень про навколишній світ, у сформованості пізнавальних процесів, у емоційно – вольовому розвитку і соціально-комунікативних навичках. Усі ці сторони загального психічного розвитку досить тісно пов’язані і впливають одна на одну під час свого становлення. Наприклад, у дитячому віці, коли бурхливо іде процес інтелектуального розвитку, загальна обізнаність і формування пізнавальних функцій, таких як увага, пам’ять, сприймання, мислення, мовлення, уява, перебувають у прямій залежності, бо, з одного боку, всі ці функції розвиваються завдяки нагромадженню досвіду дитини, її ознайомленням з властивостями предметів і явищ навколишнього світу, а з іншого – чим більше розвинені пізнавальні функції, тим систематизованіше і продуктивніше нагромаджується досвід.

Для оцінки рівня загального психічного розвитку дитини не такі вже і важливі якісь конкретні знання. Набагато важливіше, як вона оперує тими знаннями, що має. Так, діти, які виховувалися в селі, можуть знати багато такого, чого не знають міські діти, і навпаки. Але про їхню інтелектуальну готовність до навчання у школі будемо судити з того, як вони вміють порівнювати відомі їм предмети, бачити в них схожість і відмінність, чи можуть вони знайти для групи предметів спільну ознаку і об’єднати їх, якось назвавши.

Про достатній інтелектуальний розвиток дитини свідчить і її здатність орієнтуватися в змісті доступного для її віку оповідання, сюжетного малюнка, що виявляється в умінні пояснити дії персонажів, відповідаючи на поставлені запитання, або і побудувавши самостійну розповідь з двох-трьох коротеньких речень. Тут-таки можна зробити висновок і про розвиток мовлення у дитини: правильність вимови, узгодження слів у реченні, поширеність речень, вживання різних частин мови, словниковий запас. Якщо привертають якісь недоліки мовлення, то є всі підстави проконсультуватися з логопедом.

Дуже важливим для успішного навчання показником загального розвитку дитини є рівень сформованості її сприймання. Цей психічний процес є провідним упродовж дошкільного дитинства і виступає основою для формування наочно-образного мислення, а й далі й словесно логічного. У готової дошкільного навчання дитини сприймання вже добре розвинене. Вона легко оперує сенсорними еталонами: кольором, формою, величиною, що виявляється у вправному виконанні практичних завдань на розрізнення та об’єднання предметів за цими ознаками, складанні фігурок із частин. Саме завдяки добре розвиненому сприйманню створюються передумови для оволодіння читанням, адже, щоб навчитися читати, потрібно, насамперед, добре розрізняти зображення літер.

Не менш важливою для успішного навчання в школі є вправність дрібних рухів руки дитини особливо у поєднанні із зоровим сприйманням, тобто зорово - моторна координація. Завдяки здатності відтворювати на письмі побачене вона може навчитися писати, малювати. Ця функція посилено розвивається впродовж усього дошкільного дитинства у малюванні, починаючи з примітивних черкань та каракулів дво-тирічної дитини, а далі більш охайного штрихування та розфарбовування контурних зображень, виконання малюнків за власним задумом. Про важливість зорово-моторної координації як показника готовності до навчання свідчить те, що перевірка цією функції включається майже в усі методики діагностики шкільної зрілості.

Тим часом недостатній розвиток сприймання, зорово-моторної координації є найпоширенішою причиною труднощів у оволодінні дитиною такими важливими шкільними навичками, як письмо, читання. Шести-семилітні діти з цим недоліком не можуть скопіювати просте зображення кола, квадрата, трикутника. Тому бажано, щоб із такими дітьми проводилися спеціальні заняття впродовж сьомого року життя, перш ніж прийняти їх у процес шкільного навчання.

Загальний психічний розвиток дитини, необхідний для засвоєння шкільних знань, виявляється також у її здатності оперувати певними предметно-кількісними відношеннями: вміти порівнювати предмети за розміром, формою, орієнтуватися у просторі, керуючись поняттям “далі-ближче”, “вгорі-внизу”, “праворуч-ліворуч”, “більше-менше”, “довше-коротше”, “важче-легше” та ін. У дошкільному віці діти оволодівають поняттям кількості та лічби. Вони вміють лічити від одного до десяти, а головніше, роблять це свідомо, тобто розуміють, що кожне наступне число більше від попереднього на одиницю, тому вони легко лічать і в зворотному порядку, відрізняють процес лічби від його підсумку і називають усю сукупність перелічених предметів. У дошкільному віці діти навчаються збільшувати, зменшувати, урівнювати невелику множину предметів. Наголосимо, що такі дії виконуються практично із знайомими дитині предметами. Вимагати пояснення цих дій математичними міркуваннями, записами недоцільно. Все те прийде з навчанням у школі. В поки що є попередні математичні уявлення, вони формуються протягом дошкільного дитинства у процесі безпосереднього знайомства з предметами та спілкування з дорослими.

Надзвичайно важливою складовою готовності дітей до навчання є певний рівень їхньої емоційно-вольової та соціальної зрілості, який виявляється у довільності поведінки. На відміну від імпульсивних дій дітей раннього віку, які опосередковуються предметною ситуацією, недостатньо усвідомленим спонуканням, довільна дія – це дія, що керується свідомо прийнятою вимогою, правилом, або навпаки – відмова від дії теж відповідно до певних обставин. Якщо зважити на те, що все шкільне життя дитини і, насамперед, процес навчання, є суцільним підпорядкуванням правилам, то стане зрозумілим, чому такі видатні дитячі психологи, як Л.А.Вернер, О.В. Запорожець, Л.І. Божович вважали, що саме соціальна зрілість – наріжний камінь готовності дитини до навчання. Довільність позначається і на якості пізнавальних процесів, які стають усвідомленими і підпорядкованими поставленим цілям. Наприклад, вивчити вірш, уважно слухати педагога та ставити запитання, коли щось виявляється незрозумілим.

Здатність до свідомої регуляції поведінки формується разом із розвитком особистості дитини протягом усього її дошкільного життя. Досягненням на цьому шляху напередодні вступу до школи є виникнення у неї почуття дорослості та позитивної шкільної мотивації такої як бажання виконувати серйозні і важливі справи – вчитися.

Під час знайомства з дитиною про достатність її соціальної зрілості та сформованості довільності свідчить уся її поведінка: стриманість, почуття дистанції щодо дорослих, з якими довелося щойно познайомитися, і водночас, готовність уважно слухати, відповідати на запитання. Про її здатність невдовзі приймати навчальні завдання свідчить те, як вона виконує під час діагностичного обстеження ігрові завдання, адже в них теж є правила. Якщо дитина вислуховує інструкцію, на якусь хвилинку робить паузу для роздумів, а потім послідовно виконує відповідні дії або звертається із запитанням, щоб уточнити незрозуміле, це – добрий знак, який свідчить, що вміє співпрацювати з дорослими. А саме це і потрібно у навчанні.

Навпаки, інфантильні, тобто недостатньо соціально розвинені діти, потрапивши в незвичайне середовище, виявляють надмірну боязкість чи імпульсивність, відсутність почуття дистанції: звертаються з недоречними запитаннями, намагаються щось розповідати, тоді як треба слухати дорослого і виконувати його розпорядження. Для інфантильних дітей часто правила гри чи виконання якогось завдання бувають недостатньо значущими, а тому вони не утримують їх у свідомості. Цей недолік у розвитку дитини може створити дуже серйозні проблеми в її навчанні.

Отже готовність дитини до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може не позначитися на її адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками. Саме для того, щоб вчасно запобігти біді, і необхідне обстеження готовності дітей до школи за показниками загального психічного розвитку, а не за рівнем сформованості шкільних навичок. Зрозуміло, що діагностика – не самоціль. За виявленими ознаками неготовності дитини до навчання важливий і наступний крок – забезпечення їй необхідної психолого – педагогічної допомоги.