Сухорукова Оксана Вікторівна

/Files/images/Сухорукова.JPG

  • учитель початкових класів;
  • спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії;
  • закінчила у 1989 році ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, педагогіка і методика початкового навчання;
  • педагогічний стаж 20 років ;
  • в гімназії з 1997 року.

О.В. Сухорукова – творчий, відповідальний, вдумливий учитель, який володіє різними методиками сучасного уроку, активно використовує інноваційні методи та прийоми навчання.

У 2004 році було видано посібник для вчителів за темою «Математичні диктанти у першому класі» (за програмою Л.Г. Петерсон), який відзначений Дипломом ІІІ ступеня на обласному фестивалі педагогічної творчості.

У 2004 році – відкритий урок з математики у 1 класі «Урок – казкова подорож», який надруковано у «Настільній книзі молодого вчителя початкової школи» автори М.О. Новожилова, Л.М. Яськова, 2009 р.

У 2006 році учень Балганбаєв О. зайняв ІІ місце в конкурсі Ломоносова.

Оксана Вікторівна – умілий організатор позакласної роботи. Разом з учнями та їхніми батьками проводить цікаві свята, конкурси. У 2006 – 2007 н.р. підготовлено до огляду – конкурсу кабінет, який посів ІІ місце і нагороджено грамотою РУО.Учитель відзначається вимогливістю до себе, відповідальністю за доручене . Користується повагою серед колег – учителів, батьків та учнів.

Інтерактивне навчання – це навчання, занурене у спілкування, діалогове навчання, яке ґрунтується на взаємодії й побудоване на ній. Призначення інтерактивного навчання полягає в тому, щоб не лише передати знання, а й усвідомити цінність інших людей.

Мета моєї роботи полягає у створенні умов для різнобічного розвитку інноваційної особистості з допомогою методів і прийомів інтерактивного навчання.Технології інтерактивного навчання – це засіб для досягнення тієї атмосфери у класі, що найкраще сприяє співпраці, порозумінню й доброзичливості.Молодші школярі завжди готові працювати разом і отримують від такої взаємодії задоволення. Але, об’єднавши учнів у групи, не варто сподіватися, що це призведе до спільної діяльності. Щоб підтримати й розвинути зацікавленість до різних форм групової роботи, учнів слід цього навчати.

Уже з 1-го класу я починаю організовувати навчальну співпрацю між учнями. У дитячому досвіді такої форми спілкування ще не було. Тому дитячу співпрацю починаю з найпростішого, не обминаючи дрібниць: як сидіти за партою, щоб працювати «очі в очі» з товаришем; як погоджуватися, а не заперечувати; як допомагати і як просити допомоги. Коли вводиться нова форма співпраці, даю її зразок. Через групу підготовлених дітей показую хід роботи, вводжу такі мовні елементи: «Ти згоден?», «Не заперечуєш?», «У мене інша думка», «Чому ти так думаєш?», «Як ти розумієш?». Спочатку намагаюся давати такі завдання, які об’єднують дітей на кілька хвилин. Наприклад: «Пропишіть рядок букв. Поміняйтесь зошитами. Знайдіть у сусіда найкращі літери в рядочку» . Таким чином, у 1-му класі відбувається становлення навичок парної та групової роботи, складаються правила співпраці, які з часом доповнюються й ускладнюються. Тоді ми називаємо їх «Правила партнерства».Інтерактивні вправи будуть продуктивними, якщо вчитель, насамперед, продумає організацію кожного завдання, слідкуватиме за раціональним використанням кожної хвилини уроку. Чітка організація й ритм дають змогу налагодити роботу у сприятливому темпі, швидко переключатися з одного виду діяльності на інший.

Кiлькiсть переглядiв: 450